ДІВЧИНА ТА ГАДЮКИ

ДІВЧИНА ТА ГАДЮКИ

Про гадючий вирій розповідають таке. Пішла одна дівчина в ліс і провалилася в іхній вирій. Коли вона провалилась, гадюки раптом як засичать, а найбільша гадюка як засичить на них, - ті одразу так усі й принишкли. І лежить там, - каже дівчіна, - сірий камінь. І ось яка з них не підповзе, то щоразу й лизне і лизне той камінь. А найстарша гадюка отак весь час і в’ється навколо дівчини та все кланяється їй і показує, щоб і вона лизнула той камінь. “Я, - каже дівчина, - довго кріпилась, цілих дев’ять днів, а потім – таки лизнула. І раптом, - каже, - відчула в собі такий приплив сили, що їсти зовсім перехотілося” . Коли потім настав час вилазити з вирію, найстарша вигнулася дугою, і дівчина легко й вільно вилізла по ніх на світ. А втім, після того вона недовго вже й жила.