Life Is Wonderful
На зльоті зими художниця Анастасія Подерв'янська пропонує на розгляд публіки нові роботи. В її манері – суміш часів і стилів. Однак, як і завжди, знайдено бездоганний баланс між одним із найдавніших ремесел – вишивкою – і сучасним змістом, образною, вибагливою та глибоко індивідуальною мовою, де в якості форми обрані класичні жанри портрета і натюрморту.Ботічеллі, Тиціан, Сурбаран, Снейдерс, Рубенс, Бекон, Рой Ліхтенштейн, що живуть, на правах різоми, поруч в експозиції, повернені до життя і задіяні у процесі, їх шлях прискіпливо досліджено і переосмислено. Такий візуальний метамодерн. Анастасія знаходить своє і в історії мистецтва, і сьогодні, за вікнами своєї затишної майстерні. Всі дорогоцінні знахідки живуть у просторі її робіт.
Натюрморти. Ось свиняча голова, рожева, пихата, з лагідно прикритими сонними оченятами, горді й безстрашні троянди, пронизлива кисла жовтизна лимону, спіралі зрізаної Чорним Жнецем шкірки, які ще тремтять у глибокій чорноті фону... І дивляться на цю красу порожніми очницями кінські черепи... Vanitas – все марність і тлін, крім мистецтва, звичайно.
Свиняча голова – о, її так просто не забути! Свиняча голова ніби робить nature ще більше morte. Йдеться не про показну буржуазну розкіш фламандського живопису і зовсім не про їжу, а про «більш мертву ніж мрець» голову, яка рясніє натяками і символами, втім, живий соковитий рожевий стібок вишивки, привітно виблискуючи, перетворює свинячу голову на щасливу свинку. А її сусідство з прекрасними квітами дає привід для роздумів про взаємини об’єктів натюрморту, що виводить наратив події далеко за межі стрункої композиції.
А ось тремтячий заєць з гравюри Дюрера на тлі капустяної розкоші та наївної морквини – ще живий, але вже інгредієнт у близькій перспективі. Разом з тим, художниця своїм рукоділлям творить диво і оживляє його. І немає більше мертвого зайця Йозефа Бойса, пухнастий звір Дюрера – знову живий. Life is wonderful!
На портретах – увінчані капелюшками витончені жіночі голівки на тлі сяючих німбів шляхетного золота. «Якийсь Джотто, якийсь Ботічеллі...», – нагадує послужливо свідомість. Звабливі «святі» носять свої німби як аксесуар. А дехто з них, навіть, кидає із площини картини зневажливий королівський погляд на нас, глядачів, що затамували подих.
Художниця веде діалог зі старими майстрами та метрами contemporary art. Усі вони віддавали належне чуттєвій стороні життя, а художниця віддає належне їм, розбираючи по кісточках їхні світи, а далі – створює свій власний, яскравий і неповторний, збираючи його майже по нитці... Ви ж пам'ятаєте? Вишивка! Адже кропітка робота вишивання схожа на медитативні практики, вона – начебто заклинання духів і «пришивання» їх сутності до нашого світу. Світу, захоплення яким ми поділяємо з Анастасією.
Автор тексту- Інга Естеркіна
